Історія створення контактних лінз

Визначний художник, винахідник, який випередив свій час, людина, яка зберігала та унесла з собою сотні таїн … Так, саме він, Леонардо да Вінчі стоїть у витоків такого винаходу, як контактні лінзи. Звичайно, більше 500 років тому це були і не лінзи зовсім, а їх найдревніший праобраз – оптичний прилад. У 1508 році у своїй праці «Кодекс ока» Леонардо описав принципи переломлення світла та будову оптичного приладу, котрий міг би корегувати кут переломлення сонячних променів. Сам по собі прилад був зовсім нехитрий – у його основі був шар, заповнений водою. Дивлячись через шар, людина бачила предмети більше у розмірах. Ми всі неодноразово спостерігали, як предмети, знаходячись під водою, здаються нам більшими.
Історія контактних лінз

Через 150 років, у 1637 році французький вчений та філософ Рене Декарт удосконалив цей винахід, зробив з нього дійсно прилад. Він складався з трубки зі збільшуючим склом на кінці, а сама трубка була заповнена водою. Звісно, цей прилад також був далеко не досконалим. Людина, яка його використовувала, не могла моргати. Томас Юнг вніс декілька коректив – зменшив довжину трубки, за рахунок цього змінилась і рефракція.

1888 рік. Швейцарський фізіолог Адольф Гастон Євген Фік пропонує перший винахід, який дійсно можна було назвати лінзою. Лінза була виготовлена з коричневого скла та містилася на усій поверхні ока. Незаперечним проривом було те, що лінза самостійно утримувалася на оці, і її можна було носити впродовж чотирьох годин. Сам Адольф Фік назвав оптичній прилад контактними окулярами. У своєму підручнику 1896 року він описав цілих 8 напрямів розвитку цієї галузі.

Але впровадив цей винахід у медичну практику, та став прописувати пацієнтам з короткозорістю Август Мюллер. Вийшло це, можна сказати, випадково. Один з його пацієнтів не мав віка. Щоби захистити його око від пилу та бруду, Мюллер запропонував йому вдягати лінзу. З часом пацієнт почав втрачати зір та виявив, що через лінзу він бачить набагато краще. Тоді лікар почав використовувати лінзу вже для корекції короткозорості. Август Мюллер став автором дисертації на тему «Окуляри та рогівкові лінзи».

Суттєвий недолік лінз був таким: очі у них сильно пересихали, і це створювало дискомфорт. З цим боролись різноманітні вчені, пробуючи розчин глюкози та кокаїнові краплі. Але вдалим було лише рішення офтальмолога Дора, котрий у 1892 році запропонував капати в очі фізрозчин. Фізрозчин використовувався до кінця 40х років.

У медичну практику увійшли скляні лінзи. Так продовжувалася аж до 1938 року. Саме в цьому році в Європі вперше з’явилися лінзи з пластмаси, а не органічного скла. Це нововведення почав виготовляти угорський лікар Іштван Дьєрфі. За 9 років до цього, у 1929 році Джозеф Даллас зробив лінзу, яка повторювала форму поверхні ока. Але вона також була жорсткою та не мала великого попиту.

Через 10 років після винаходу Дьєрфі у 1948 році Кевін Таукі отримує патент на виготовлення рогівкових контактних лінз. Такі лінзи значно менше своїх попередників , мають форму сучасних лінз. Але навіть завдяки новій формі лінзи так і не стали комфортними при носінні. Їх матеріал – жорсткий пластик, був занадто жорстким та заподіював дискомфорт.

У чеському музеї і сьогодні зберігається пристрій, зібраний з велосипеду та дитячого конструктору. Перші м’які контактні лінзи виготовлювались за допомогою саме цієї кумедної на перший погляд машини. У 1959 році чеському вченому Отто Віхтерлє сумісно з інженером Драгославом Лімом вдається синтезувати абсолютно новий за своїми властивостями полімер. Унікальність матеріалу в тому, що він здатний поглинати воду та утримувати її в собі, збільшуючи при цьому свою масу майже в два рази – на 38%. Після насичення водою полімер ставав м’яким та еластичним. Із цього полімеру і була вперше виготовлена м’яка контактна лінза за допомогою того самого пристрою, який зберігається в музеї.

Отто Віхтерлє продає свій патент на виготовлення м’яких контактних лінз американській компанії Bausch and Lomb. Американці вдосконалюють матеріали, та виготовляють вже гідрогелеві контактні лінзи.

З цього моменту нововведення на ринку контактних лінз відбуваються досить часто.

1978 рік. Розроблені перші торичні контактні лінзи для корекції астигматизму.

1979 рік. Винайдені жорсткі газопроникні контактні лінзи.

1984 рік. Компанія CibaVision випускає перші кольорові контактні лінзи. При цьому колір їм було надано не в косметичних цілях, а для зручності використання.

1988 рік. Компанія Johnson & Johnson виводить на ринок лінзи планової заміни.

А у 1999 році з’являються щоденні контактні лінзи. І сьогодні офтальмологи вважають лінзи щоденної заміни найкращими. Це безпечно та гігієнічно, а також не приносить зайвих турбот з доглядом за лінзами та зміною розчину.

В цьому ж році у продажу з’являються силікон-гідрогелеві лінзи. Цей матеріал здатен пропускати до роговиці кисень.

Сьогодні контактні лінзи носять 2% населення планети, та більшість з них – молоді жінки. Популярність лінз росте, адже контактні лінзи – це зручно та вигідно. Кольорові контактні лінзи сьогодні користуються навіть більшим попитом, аніж прозорі. Збільшується кількість шанувальників нічних контактних лінз. Нічні лінзи – це зовсім нова технологія корекції зору, не схожа на усі попередні методики.

Силікон-гідрогелеві контактні лінзи вважаються найкращими на ринку, а щоденні найбільш безпечними. Тим не менш, якщо у Вас є можливість за ними доглядати, і лінзи тривалого носіння досить непоганий варіант. В цілому, лінзи бувають дуже різні, з різних матеріалів та для вирішення різних проблем. Тому лікар-офтальмолог підбирає лінзи індивідуально в кожному конкретному випадку.

Записатися на підбір контактних лінз можна онлайн або за телефоном.